Совместный блог украинских регуляров (Спільний блог українських регулярів)

Yaruk7 @ 13.8.2014
Затягнув я з розповідю про свою відпустку, да й вцілому активність в блозі сильно знизилась. Але це літо і на те вона й відпустка.
В будь якому разі, краще піздно чим ніколи.

Отже...
Я з дівчиною і своїми друзями(сімейна пара оффлайн регів Києва) вирішили поїхати кудись відпочити на море, а заодно й зкоштувати трохи забугорного оффлайн покеру. Оскільки серед нас всіх лише я був колись закордоном, то вирішили для проби і першого разу вибрати близьку країну, де буде менше проблем з мовним барьєром, влаштуванням і тому подібним. Саме тому обрали Болгарію, про яку було море інфи, легко відкривались візи...

Добиратися вирішили літаком, для мене вибір між дешевою поїздкою в автобусі тривалістю 1,5 дня і відносно дорогим півтора годинним перельотом був інста коллом.
Це мій перший політ на літаку, до цього ніколи не літав, як і мої друзі. Прискорення при взлеті це щось. Страшно не було, але напитись міні бутилочками із дьюті фрі всерівно хотілось. Є в цьому щось романтичне, як розпивання дешевого пива на задніх сидіннях автобуса класом під час шкільної екскурсії.

Виліт був о 19, десь без десяти девять, ми вже виходили з аеропорту міста Бургас в напрямку автобуса, що мав відвести нас до готелю розташованого в одному з двох найвідоміших курортів Болгарії Сонячному Березі. Відстань яку мав подолати автобус заповнений українськими пасажирами складала 30км. Але якимось неймовірним чином він подолалав її лише за 2 години.
Пролетіти 1000км за 1,5години, а потім 30км проїхати за 2 години викликає ще той когнітивний дисонанс у мізках.

Поселившись в готелі, прийнявши душ і привівши себе в порядок було прийнято колегіальне рішення виступити на пошуки їжі. Маленька стрілка годинника вже перевалила за позначку в 12 і відпочивавши перед цим лише в криму, ми, з примарною надією вирушили в місто на пошуки хоча б якогось відкритого генделика. Звикнувши що на курортах українського півострова інфраструктура і вдень не відрізняється працездатністю, а ніччю так і повністю вимирає, особливих сподівань ми не мали... Але як же ми помилялися...

...Кінець першої частини ... ту бі контінюед...