Мені не подобається, що в період невдалого ранауту я ображаюсь на гсч/удачу і т.п., або засмучуюсь, або дратуюсь. Бо на раціональному рівні очевидно, що на короткій дистанції може трапитись будь-що. А емоції, що виникають по причині карддеду, просто псують ресурсний стан та заважають грати в свою А-гру.

 

Треба прийняти, що я не контролюю вихід карт, я контролюю лише власні рішення. ГСЧ/удача - це неперсоніфіковані елементи, ображатися на них безглуздо.

 

Поки що найгірший ментальний перформанс у мене якраз розкривається в карддедах. Їх я і боюся найбільше.