А ще, буквально тільки що розмовляв з дівчиною і сказав їм приблизно таку фразу:
- Цікаво чи скажуть зараз мені знайомі, що мені варто закінчити поки не пізно цю дурню, якою я займаюсь і влаштуватися на нормальну, стабільну роботу!
По суті всі ми в однинакових умовах, що покеристи, що ті хто ходять на "завод". Різниця лише у сприйняті реальності. Читаючи покерні форуми, будь-які, неможливо не наштовхнутися на тему формати "покеру кінець за 2 роки", "чим зайнятись після" і аналогічні. Ми, принаймі ті хто щось виймає з цієї гри, той прошарок суспільства, який завдяки своїй роботі чітко усвідомлю, що постійно потрібно бути готовим до майбутніх невдалих витків дисперсії в житті. Чіткий БРМ, включаючи планування витрат/доходів, робота над вдосконаленням навиків і вмінь, банальна постановка цілей і задач. А головне готові, або намагаємося бути максимально готовими до ситуації, коли в один жахливий день, "все це" скінчиться. Ні, наврядчи в когось є чіткий бізнес план чи готовий проект бізнесу який чекає свого часу в папці, в шухляді, але є запас фінансової міцності на такий день. Я майже не зустрічав серед покеристів гравців які живуть в стилі "від зарплати до зарплати".
Серед знайомих же, що займались "нормальною" роботою, і з якими я, коли лише починав, робив помилку спілкуватися про свій вибір, я такого не помічав. Вони чому були впевнені у своїй захищеності, стабільності. Так говорили про те що платять мало і требай знайти щось більш пристойне, і де начальник не мудак, але це так під пивко ля-ля. Вони, особливо говорячи про мене і мою справу, були впевнені що їх робота позбавлена ризиків, в порівнянні зі мною, їм нічого не загрожує, а я можу програти квартиру. І це не лише знайомі з якими я бачися менше 10 разів в рік, а й родичі, більш близькі люди.. Таке мислення, якась ілюзія що в них все добре і головне так буде завжди, дозволяло їм жити на широку (відносно їх надходжень) флагманські телефони в кредит, машини в кредит, кредит, кредит, кафе, ресторани і повна відсутність будь якого накопичення, від зарплати до зарплати.
І так, могло так статися, що 2015 став би останнім роком покерної індустрії, могли ввести які заборони, як у американців, могли загнати кожну країну у резервацію, та будь що. І я міг би час від часу, зустрічаючись з цими знайомими, чути фразу "от бач, ми ж тобі казали". Це було б прикро, але я був би до цього готовий. Але вийшло так як вийшло і питання, а чи готові вони? І чи змінить те що відбувається щось у їх сприйнятті дійсності ? ...
І не варто сприймати цей чи будь які інші мої повідомлення як зловтішання. Це лише моє бачення ситуації і досвід із життєвих ситуацій, що безпосереднь стосувалися мене, а переказ 3-4 джерел.
драматизуєш.
паніка, а не чума.